бачитися
Ба́читися, -чуся, -чишся, гл. Видѣться, встрѣчаться. Бо вже ж мені та з милим не бачитися. Бачиться, сокр. бачця. Кажется, кажись, какъ видно. От мерщій і одвернуться одно од другого і, бачиться, й не дивляться. Ой, бачиться, не журуся, в тугу не вдаюся, а як вийду за ворота, — од вітру валюся. Світ, бачця, широкий, та нема де прихилитись в світі одиноким.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 34.
Том 1, ст. 34.