бахурь
Бахурь, -ря, м. 1) Волокита, ловеласъ, развратникъ. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць і бахурів на цілий плуг. 2) = байстрюк. 3) Мальчуганъ, ребенокъ. 4) Еврейскій ребенокъ. Ти не будеш, я не буду, а хто ж буде пити? А хто ж буде на жидівські бахурі робити?
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 34.
Том 1, ст. 34.