гребтися

Гребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Гресть весломъ. Богу молись, а до берега гребись. Ном. № 160. 2) Рыть, разгребать. В роскинутому сіні греблись кури. Левиц. І. 195. Квочки гребтимуться у грядках. Грин. І. 20.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 324.

Випадкові слова

Повимінювати, -нюю, -єш, гл. Вымѣнять (во множ). Я все те повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду. Г. Барв. 484.

повністю...

Доволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. доволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. ІІ. 189.

повністю...

Попідпухати, -ха́ю, -єш, гл. Припухнуть (во многихъ мѣстахъ).

повністю...