Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Високошановний, -а, -е. = високоповажний. Послухали доброї ради високошановного народолюбця. О. 1862. IX. 125.
Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. ІІІ. 107. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.
Жидя́, -дя́ти, м. Еврейскій ребенокъ, жиденокъ. Ідуть малеча-жидки з свічками і по боках вулиці тож жидята. Св. Л. 294.
Коштовність, -ности, ж. 1) Цѣнность. Желех. 2) Драгоцѣнность.
Мура́вка, -ки, ж. Ум. отъ мурава.  
Обербенитися, -нюся, -нишся и обербе́ритися, -рюся, -ришся, гл. = обенберитися. Сидів-сидів, та мов не свіжий, обербенився шкереберть додолу. Полт. у.
Посукувати, -кую, -єш, гл. Выводить, выпрядывать нитку. Посукувати починок. Вас. 201.
Прохукувати, -кую, -єш, сов. в. прохукати, -каю, -єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір. Греб. 404.
Травянець, -нцю́, м. Раст. Carthusianorum L. І. ЗЮЗО. І. 121.
Щербинча, -чати, с. Горшокъ съ выбитымъ краемъ. Вх. Зн. 30.