Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відпихати, -хаю, -єш, сов. в. відіпхнути, -ну, -неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39.
Ду́пний, -а, -е. Заднепроходный. Дупна кишка. Вх. Уг. 239.
Зави́дки, -ків, мн. Зависть. зави́дки беруть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. Посл.
Нале́жність, -ности, ж. 1) Принадлежность. 2) Слѣдуемое, надлежащее. 3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц.
Новорочник, -ка, м. Альманахъ. Сніп, український новорочник. Зкрутив Александр Корсун. Рік первий. Харьк. 1841.
Роняти, -няю, -єш, гл. = ронити. Що так роняєш дрібні слізоньки. Чуб. V. 119.
Роспинання, -ня, с. Распинаніе, распятіе. Од самого роспинання Христа ходе по світу. Стор. МПр. 169.
Тарара! меж. Подражаніе крику синицы, которая сидя въ клѣткѣ будто бы говорила: Цінь, цінь, тарара, усюди діра, та нікуди вилізти. Ном. № 2062. Поговорка эта употребляется и въ переносномъ смыслѣ, когда говорятъ о безвыходномъ положеніи.
Шліхтувати, -ту́ю, -єш, гл. Смазывать пряжу шліхтою, піспою. Бобе піспу та й шліхтує нитки. Лебед. у.
Щавельний, -а, -е. Щавелевый, щавельный. Желех.