Ґрунтови́ще и грунтови́ще, -ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу.
Дале́шній, -я, -є. Прибывшій издалека. Чи ви далешні?
Дере́вце, -ця, с. 1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. Cм. Гільце.
Закамені́ти, закам'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣть. А всім безбожникам уста закаменіють. Закаменій ти, мій язику!
Злести́ти, -щу, -стиш, гл. — кого́. Подольститься къ кому, обойти кого лестью. Ти хочеш мене злестити, а потому одурити.
Каляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. 2) Испражняться. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накалят здорову.
Посхнути, -ну, -не́ш, гл. = посох(ну)ти. Ще тиждень поцвітуть, а потім і посхнуть.
Рідний, -а, -е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати.
2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Ум. рідненький, ріднесенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Росхристаний, -а, -е. Съ раскрытой грудью, незастегнутый. Старий Грімач без шапки ходить, росхристаний. Росхристана сорочка.
Спожиткувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Воспользоваться, употребить съ пользой.
2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу.