Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Визімувати, -мую, -єш, гл. Продержать, прокормить въ теченіе зимы. Насилу визімували свою худобу.
Змеженіти, -ні́ю, -єш, гл. Снасть (о водѣ). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити. Міусск. окр.
Зожолобкастіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться желобоватымъ; о доскѣ: покоробиться. Вх. Лем. 420.
Колотвиця, -ці, ж. Лучина, дрань. Вх. Зн. 27.
Назуби́ти, -ся. Cм. назублювати, -ся.
Напина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. напну́тися и нап'яти́ся, -пну́ся, -не́шся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Вона напнулася хусткою. Харьк. Кобеняком нап'явся. Рудч. Ск. II. 206. 2) Натягиваться, натянуться. Струна напинається. 3) Натужиться, понатужиться. Нап'явсь, за гілечку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21. Черв'як плазує... аж напинається, аж звивається, поспішаючи. Мир. ХРВ. 48.
Пересилати, -ла́ю, -єш, сов. в. переслати, -шлю, -шле́ш, гл. Пересылать, переслать. Як не буду ік Покрові, так буду писати та пересилати чорними орлами. Чуб. V. 306.
Попитлювати, -люю, -єш, гл. Смолоть крупичатую муку.
Порозрізувати, -зую, -єш, гл. Разрѣзать (во множествѣ).
Пукатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться. Аж ся під ним земля пукала. Гол. I. 83.