Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вироб'Яки, -ків, м. мн. Родъ кожаныхъ лаптей. Шух. І. 120.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Заблу́дний, -а, -е. Заблудившійся. Рідний твій батенько... цурається тебе, мого цуценяти заблудного. Г. Барв. 478.
Козирька, -ки, ж. Картузъ, шапка съ козырькомъ.  
Морща́, -щати, с. = морщак. Вх. Лем. 436.
Окона, -ни, ж. Икона. Драг. 177. Коли окона впаде... з стіни, чекай мерця в хаті. Грин. І. 255.
Провартувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть на стражѣ, прокараулить.
Прогульком нар. То появляясь, то исчезая. Місяць прогульком з-за хмари виглядав.
Росколюватина, -ни, ж. = росколина. Борз. у.
Тулятися, -ля́юся, -єшся, гл. Скитаться, слоняться. Левч. 147. Ти туляєшся, не хочеш іти. Н. Вол. у. Що-вечора тутенька туляюся, світом нужу. МВ. (О. 1862. І. 74). Сірома по під тинню згорблена тулялась. Щог. В. 1.