Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бритвати, -ваю, -єш, гл. = брити = голити. Вх. Зн. 4.
Грудкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ куску, комку; въ кусочкахъ. Одважте мені на квіток сахарю грудкового. Васильк. у.
Завдо́вж, завдо́вжки, нар. Длиною, въ длину. Роги по аршину завдовжки, коли не більш. Стор. І. 41.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Наймитю́га, -ги, м. Ув. отъ на́ймит.
Нако́кати, -каю, -єш, гл. Настричь (преимущ. овечьей шерсти). Мнж. 182.
Роскудлуватися, -луюся, -єшся, сов. в. роскудлатися, -лаюся, -єшся, гл. О волосахъ: взъерошиваться, взъерошиться, растрепаться.
Сипанець, -нця, м. Амбарь (для ссыпки зерна). Вх. Зн. 63. Желех.
Удід, удода, м. = одуд. Хоч куй, зозуле, хоч не куй: мені і удід закує. Ном. № 5515.
Цяцька, -ки, ж. Игрушка. Дурному і лубок цяцька. Ном. № 6496.