сворінь
Сворінь, -ня, м. 1) Шворень. 2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. 3) Часть самотоки. 1) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. Cм. керма. 2) Часть пїл. Cм. пїла.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 111.
Том 4, ст. 111.