Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручиця

Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Чуб. VII. 402, 403. Рудч. Чп. 250. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Витратка, -ки, ж. Расходъ, трата. А витратка моя нічого? (Залюб.).
Зади́рливий, -а, -е. = задерикуватий. Греб. 409.
Зарва́ти, -ся. Cм. зариватися, -ся.
Зі́лленько, -ка, с. Ум. отъ зілля.
Кістяний, -а, -е. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
Мертве́ць, -ця́, м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб.
Овийка, -ки, ж. Раст. вьюнокъ, Convolvulus. Вх. Лем. 441.
Піділляти, -ллю́, -ллєш, гл. = підлити. Піділляла руточку дрібними слізоньками. Грин. ІІІ. 524.
Поріччя, -чя, с. Прирѣчная мѣстность. Сумск. у.
Тачка, -ки, ж. Тачка. Фр. Пр. 119. Везуть люде тачку. Грин. 1. 38. Ум. тачечка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.