рівчак
Рівчак, -ка, м. 1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. 2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. 3) Желобокъ, углубленіе. Ум. рівчачо́к.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 20.
Том 4, ст. 20.