Віття, -тя, с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться.
Докорота́ти, -та́ю, -єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерти своєї дождати, альбо віка свого докоротати.
Досмоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Досмолиться.
Закуві́кати, -каю, -єш, гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче.
Зачаклува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Заколдовать.
Іговна, -ни, ж. Иволга, Oriolus galbula.
Личкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. 2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. 3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.
Порожник, -ка, м. Мѣсто около дверей, гдѣ обыкновенно ставятъ метлу.
Пранець, -нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (. — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери.
Усмоктуватися, -туюся, -єшся, сов. в. усмоктатися, -кчуся, -чешся, гл.
1) Всасываться, всосаться.
2) Вваливаться, ввалиться. Худа, щоки усмоктались у середину.