Балка, -ки, ж. Степной оврагъ. Вовки по тернах, по балках жовту кість жвакували. Дума. Вийшов в поле геть од шляху, у балку спустився. Ум. балочка.
Ближчий, -а, -е. Сравн. ст. отъ близький. Душа твоя стане через те ближча до Бога. Ум. ближченький.
Вище, нар. Выше. Молоде орля, та вище старого літає. Вище лоба очі не ходять. Хто вище злізе, дужче пада.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Майстро́, -ра, м. Мастеръ. Ум. майстрочко. Становили сіночки майстрочки.
Нахлюпувати, -пую, -єш, сов. в. нахлюпати, -паю, -єш, гл. Наплескивать, наплескать.
Перемовлятися, -ля́юся, -єшся, гл. Разсуждать другъ съ другомъ, перепираться. Перемовлялись бо між собою в дорозі, хто більший.
Страпки, -пок, ж. Отрепье, рубище.
Цік! меж. Крикъ, которымъ понуждаютъ овецъ идти.