Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Війок, війка, м. Ум. отъ вій, воя.
Доспі́лий, -а, -е. Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко. Левиц. Пов. 290.
Наре́шті нар. Наконецъ. А нарешті піп Кирика кулаком у стіну: пішов геть з моєї хати, єретичий сину! ЗОЮР. II. 86. Ой пив мед і горілку, ще й музики водив, а нарешті досталося, що в полиції сидів. Руд. Чп. 237.
Плющити, -щу, -щиш, гл. Закрывать глаза. Плющить він очі. Мир. ХРВ. 304.
Посадитися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Сѣсть. Брат посадився з тим парубком. Федьк. 2) Быть посаженнымъ. Мил. М. 85. Сказали б шовковиці оцій: викоренись і посадись у морю. Єв. Л. XVII. 6.
Ріпник, -ка, м. Работникъ, добывающій нефть. Желех.
Сап'ян, -ну, м. Сафьянъ. Чуб. V. 300. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191.
Скаженівка, -ки, ж. Бѣшенство, водобоязнь. Треба дать чогось од скаженівки отому собаці рудому. Лубен. у. Чоловік у горільці, як собака у скаженівці. Лубен. у.
Ускучитися, -чуся, -чишся, гл. Надоѣсть, наскучить. Був то багач, і бідний чоловік ходив до нього худоби позичати, і йому вскучилося давати. Драг. 54.
Щаблястий, -а, -е. Имѣющій щаблі. Желех.