Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позаймати

Позаймати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Г. Барв. 147. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги. Чуб. V. 321. 2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили. Рудч. Чп. 95.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗАЙМАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗАЙМАТИ"
Ба́лухи, -хів, мн. 1) Выпученные глаза. 2) Заячьи глаза. Вх. Пч. II. 6.
Вишкрябувати, -бую, -єш, сов. в. вишкрябати, -баю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Зв'яли́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Увянуть, завянуть. Серце моє зсохло, зв'ялилося за сином, що у москалі віддано. Камен. у.
Лаверджет, -та, м. = левержет. Харьк.  
Луга́рь, -ря́, м. 1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (Cм. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. Рудч. Чп. 51. У Стороженка, МПр., 164, слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. лугарик.
Подякування, -ня, с. Благодареніе.
Присилувати, -лую, -єш, гл. Принудить, заставить. Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує. МВ. І. 19.
Сілкий, сільки́й, -а́, -е́ О соли: обладающій достаточной силой. Сіль-кримка — сілька, а сіль матінка не сілька. Міусск. окр.
Укласти, -ся. Cм. укладати, -ся.
Умостити Cм. умощувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗАЙМАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.