заїди

За́їди, -дїв, м. мн. 1) Язвинки по угламъ рта. 2) Желтая кожица въ углахъ клюва молодыхъ птицъ. Пташки цвірінькали, роздявляючи червоні роти з жовтими заїдами. Левиц. Пов. 150. 8) Хищеніе, пользованіе чужимъ. А і тогді не без заїдів було: не дали нам за треть года жаловання. ЗОЮР. І. 70. Усюди не без заїдів. Ном. № 10627.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 42.

Випадкові слова

Родич, -ча, м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.

повністю...

Опліт, оплоту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. Шух. І. 170, 171. Шух. І. 76, 189. Пішла в опліт сіна (взяти). Гол. I. 199.

повністю...

Заквита́ти, -та́ю, -єш, гл. Внести въ списокъ, въ запись. Піп но лейстрах заквитав, що Савка, прозвищем Знемога... для шпиталя той двір оддав. Мкр. Г. 63.

повністю...