Видоптати, -пчу, -чеш, гл. = витоптати. Що то мі за дорога од столу до порога? Родина видоптала, — Мариню дарувала.
Задаві́йко, -ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими процентами.
Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Лопотить у домні. 3) Болтать безъ умолку.
Му́цик, -ка, м. 1) = муц 2. У няньки був біленький цуцик... Не дуже простий — родом муцик. 2) мн. муцики. Волоса, зачесанные и завитые на вискахъ.
Срібноводий, -а, -е. Съ блестящими, какъ серебро, водами. Срібноводий Прут.
Тесельчик, -ка, м. Ум. отъ тесля.
Угнути, -ся. Cм. угинати, -ся.
Укорливий, -а, -е. Укоризненный.
Хус, -са, м. = хвус. Ото геть увесь лій вигорів у каганці, — зістався самий хус.
Цок! меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу. Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! — і іскри полетіли. Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками.