Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Братища, -тищ, м. мн. соб. Грубо-ласкательно: братья, братцы. Що ж, братища, — кажуть инші, — рушаймо панським добром ділитись. К. Чр. 352.
Височиня, -ні, ж. Высота. Желех. Як небесна височина, так морська глибина. Н. п.
Віднайти, -ся. Cм. віднаходити, -ся.
Заша́вкати, -каю, -єш и зашавкоті́ти, -кочу́, -тиш, гл. Зашавкать, зашамкать. Св. Л. 303. Зашавкотів старий. Св. Л. 309.
Карбик, -ка, карбичок, -чка, м. Ум. отъ карб.
Пагонець, -нця́, м. Ум. отъ пагін.
Письмечко, -ка, с. Ум. отъ письмо. А тут і письмечко... не відгадаю від кого. О. 1861. VII. 4.
Птукавка, -ки, ж. = птукач. Вх. Лем. 458.
Рости, -ту, -теш, гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости вгору. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Вар. 293. То же значеніе имѣетъ душа росте вго́ру. Г. Барв. 442.
Утрусити, -шу, -сиш, гл. Стряхнуть немного чего. Втрусити грушок.