озирк
Озирк, -ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 45.
Том 3, ст. 45.