озимина
Озимина, -ни, ж. Озимь. Він з осени віддав людям землю: так за отту озимину, що вони посіяли, ми взяли грішми.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 45.
Том 3, ст. 45.