Вилазити 2, -жу, -зиш, сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Кривда людськая боком вилазить. Кричить, аж з шкури вилазить. Не так скоро лихо вилке, як улізе.
2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Виліз дружба на липу.
3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила.
Вилечко, -ка, с. Ум. отъ вильце.
Голь, -лі, ж. Голь, бѣднота. Голь нещадима.
Дзвонарі́вна, -ни, ж. Дочь звонаря.
Кійло, -ла, с. Ковыль, Stippa pennata. Ой по горі, по горі, там Грицюхно ходить, там біле кійло косить та коню свойму носить.
Намо́щувати, -щую, -єш, сов. в. намости́ти, -мощу, -стиш, гл. 1) Намащивать, намостить. 2) Настилать, настлать. Дурень намостив колючок під яблунею.
Обмолотитися, -чу́ся, -тишся, гл. Окончить молотьбу.
Полива, -ви, ж. 1) Глазурь, мурава. 2) Глазированная, муравленная посуда. Повіз поливу аж у Чорноморію на продаж.
Похожати, -жа́ю, -єш, гл. = походжати. По ринку він похожає. В дорогих шатах похожали.
Розвиднитися Cм. розвиднятися.