Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́финник, -ка, м. Кустъ, стебли черники, само растеніе, Vaccinium myrtillus. Гуцул.
Домо́чувати, -чую, -єш, сов. в. домочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Домачивать, домочить. Своїх конопель домочу та й вам трохи поможу. Славяносерб. у.
Дратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Раздражать, дразнить. К. ЦН. 179. Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. К. Досв. 203. Кожен лист, що читав він, дратував його. Стор. МПр. 88.
Заду́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. задуби́тися, -блю́ся, -би́шся, гл. Обнажать, обнажить нижнюю часть тѣла.
Назна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнать о существованіи въ данномъ мѣстѣ, открыть. Я назнав зайчицю з зайченятами. Мнж. 30. Десь назнала лисиця у лісі пастку. Рудч. Ск. І. 21.
Прикусити Cм. прикушувати.
Припозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припозвати, -зву, -ве́ш, гл.позовом. Привлекать, привлечь къ суду. Котл. Н. П. 399.
Притюпати, -ся, -паю, -ся, -єш, -ся, гл. = притупати. Притюпали пішки. Морд. Пл. 173.
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Спасеницький, -а, -е. Относящійся къ спасающему свою душу или говѣющему. К. ПС. 118.