Відзаддя, -дя, с. Мякина. Ум. відзаддячко. Що ж она діє? Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко, хоть відзаддячко, хоть відпрядочки.
Затурбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обезпокоить.
Змалитися, -люся, -лишся, гл. Умалиться, сдѣлаться маленькимъ; дѣлать какъ маленькій. Не казав би то — мала, а то велика та змалилась. Ото змалилася — зазмагалася з дитиною.
Зчинити, -ся. Cм. вчиняти, -ся.
Любчи́на, -ни, ж. = любка. Що то за дівчина, що то за любчина?
На́кри́во нар. 1) Въ сторону, вкривь. Накриво цілиш. 2) говорити накриво. Противорѣчить. І не говори накриво, — вона зараз на цабе.
Перешкодник, -ка, м. Препятствующій, бывающій помѣхой.
Покля нар. = покіль. Тя, любку, не забуду, покля буду жити.
Прісно нар. Прѣсно. Хоч кисло, хоч прісно — усе вали умісто!
Уздрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. уздріти, уздрю, -риш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Вздріла уранці, що тебе нема. Доброго нічого там не вздріла. Ой коби я свого любка на годинку вздріла.
