вітряк

Вітряк, -ка, м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. Ум. вітрячок.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 242.

Випадкові слова

Голодити, -джу, -диш, гл. Морить голодомъ. Сам себе Семен голодить та збірає гроші на хату. Харьк. Тоже. голодом голодити. ЕЗ. V. 102.

повністю...

Позривати, -ва́ю, -єш, гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе. Чуб. II. 413.

повністю...

Зака́заний, -а, -е. Запрещенный, заповѣдный.

повністю...