бездольниця
Бездольниця, -ці, ж. Несчастная, безталанная женщина. Ум. бездольничка. Моя дочка — безталанночка і бездольничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 39.
Том 1, ст. 39.