димниця
Димни́ця, -ці, ж. 1) = Димарь. 2) = Димна. Ум. Димничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 384.
Том 1, ст. 384.