дзвінкий

Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Черкас. у. Голос дзвінкий. Черкас. у. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується. МВ. ІІ. 182.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.

Випадкові слова

Вимусити Cм. вимушувати.

повністю...

Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ. Екатер. у. (Залюбовск.).

повністю...

Поварець, -рця, м. Перекладина, на которую навѣшиваютъ котелокъ, когда въ немъ варятъ. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...