гудак
Гуда́к, -ка, м. 1) Музыкантъ, скрипачъ. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. 2) Насѣк.: скрипунъ, дровосѣкъ, Cerambyx. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гудачок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Том 1, ст. 336.