загуляти

Загуля́ти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 31.

Випадкові слова

Сподітися I, -діюся, -єшся, гл. = сподіватися. П'є п'яниця неділю, а я ся сподію. Чуб. V. 585. От і сподійся з його добра. Камен. у.

повністю...

Орандарський, -а, -е. = орендарський. Орандарські діти. Грин. III. 692.

повністю...

Недугий, -а, -е. = недужий. Бо я женник недугий, треба до мене другий. Рк. Макс.

повністю...