заговорювати
Загово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заговори́ти, -рю́, -риш, гл. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. 2) = замовляти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 28.
Том 2, ст. 28.