лебедик
Лебедик, -ка, м. 1) Ум. отъ лебідь. Біліє, як лебедик на воді проти сонця. 2) Родъ игры. Хоч у хрещика гуляє, хоч у лебедика бігає — усе не довго.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 349.
Том 2, ст. 349.