брунька

Брунька, -ки, ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. І. 130. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ. Харьк. г. 2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Мнж. 176. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Мнж. 109. Ум. брунечка.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 102.

Випадкові слова

Пукарь, -ря, м. Буккеръ. Херс. у.

повністю...

Шарґот, -ту, м. Снарядъ для снованія нитокъ: лежащая деревянная рама въ видѣ квадрата, двѣ стороны котораго соединены планкой, на концахъ которой (на рамѣ) и по срединѣ стоятъ три столбика, сквозь отверстія ихъ проходять прутики (прутья лозы), а на нихъ вращаются шпульки. МУЕ. III. 15.

повністю...

Розбазікатися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться, разговориться. Перше сидів смутний, а далі як розбазікався, то аж нудно стало.

повністю...