Відрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся.
Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Жа́йворінка, -ки и жа́йворінок, -нка, м. Жаворонокъ. Собака жайворінка ловив, та й господаря загубив. Ум. жа́йворіночок.
Неситий, -а, -е. Ненасытный. Неситії ксьондзи, магнати нас роз'єднали, розвели.
Паніїн, панін, -на, -не. Барынинъ. Перед паніною смертю і пан...
Рівновага, -ги, ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. Він держить вітри у рівновазі.
Страшно нар. Страшно.
Тигр, -ра, м. Тигръ, Felis tigris.
Умати, умаю, -єш, гл. Рѣшать умомъ? Чоловік думав, а Бог умає.
