чудний
Чудний, -а, -е. Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Ум. чудне́нький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 475.
Том 4, ст. 475.