Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Жґут, -та́, м. = джґут.
Заляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Космачитися, -чуся, -чишся, гл. Косматиться.
Латва, -ви, ж. = лата.
Лу́бка, -ки, ж. Табакерка.
Поступно нар. Успѣшно, быстро (о движенія работы). Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то воно поступається скоріш.
Рачкувати, -ку́ю, -єш, гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує.
Скобзун, -на, м. Конекъ (для катанья на льду).
Сопокій, -кого, м. = супокій. За дурною головою нема ногам сопокою.
