порізник

Порізник, -ка, м. Раст. = поранник. О. 1861. І. 206.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.

Випадкові слова

Шмарувати, -ру́ю, -єш, гл. Смазывать. Берд. у.

повністю...

Доцу́плювання, -ня, с. Дотаскиваніе какого-либо предмета.

повністю...

Помарніти, -ні́ю, -єш, гл. Увянуть, похудѣть, зачахнуть, подурнѣть. Боже небо голубеє і те помарніло. Шевч. 404.

повністю...