полонинка
Полонинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. 2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини. 3) Раст. Anthus spinoletta L.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 287.
Том 3, ст. 287.