Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхнути

Бурхнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ бурхати. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 115.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХНУТИ"
Верія, -рії, ж. = верея. Желех.
Висліджувати, -джую, -єш, сов. в. вислідити, -джу, -диш, гл. 1) Выслѣживать, вислѣдить. Натрапив на слід та й вислідив. Стор. І. 49. 2) Изслѣдовать. Уман. І. 304.
Каповий, -а, -е. . капо́ві пси Охотничьи собаки. Вх. Зн. 24.. Cм. капів.
Келішок, -шка, м. Рюмка. Св. Л. 58.
Криниченька, -ки, ж. Ум. отъ криниця.  
Окучка, -ки, ж. У охотниковъ: огорожа изъ прутьевъ около утинаго гнѣзда. (для поимки птицы). Радом. у.
Пеньковщина, -ни, ж. Лѣсъ, опредѣленный на срубъ. Радом. у.
Пообіч нар. Съ обѣихъ сторонъ.
Посміх, -ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. Посл. 2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.
Чепелина, -ни, ж. = чепель. Ой украв я чепелину, ненька каже: здається, сину. Гол. I. 168.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРХНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.