Буркотун, -на, м.
1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркун.
2) Ворчунъ. Cм. буркун. Ум. буркотунець.
Дзвонари́ха, -хи, ж. Жена звонаря.
Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових.
Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Постоячка, -ки, ж. Приборъ, состоящій изъ двухъ, расположенныхъ одинъ надъ другимъ, круговъ на четырехъ ножкахъ, въ средину котораго ставятъ дитя, учащееся ходить.
Потугонька, -ки, ж. Ум. отъ потуга.
Пугавій 2, -вія, м. = пуга (кнутъ).
Скупій, -пія, м. = скупарь.
Шпіг, -га, м. = шпиг. Пришили у наше село два шпіги підослані від ляхів.
