огрібати

Огрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. огребти́, -бу, -бе́ш, гл. = обгрібати, обгребти. Огню огреби. Чуб. V. 626. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати. Гол. II. 118.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 37.

Випадкові слова

Усамобожити, -жу, -жиш, гл. Умолить, упросить. Насилу усамобожили, щоб вернув гроші. Шейк.

повністю...

Вутячий, -а, -е. Утиный. Драг. 375.

повністю...

Хлоп'я, -яти, с. Маленькій мальчикъ; мн.: ребята. Се й мале хлоп'я знає. МВ. І. 107. Тепер, — от як там п'ять або шість год хлоп'яті, вже воно й у штанцях. Рудч. Ск. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає, ходім погуляти. Шевч. 49. Ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко. Пасе ягнята мале хлоп'яточко в стерні. Шевч. 553.

повністю...