Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. 2) мн. байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». 3) байдаки гонити. и байдаки бити = байдики бити. Ум. байдачок. Ув. байдачище.
Доква́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. доква́ситися, -шуся, -сишся, гл. Доквашиваться, докваситься.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає.
Надяга́ння, -ня, с. Надѣваніе на себя.
Насіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. насіяти, -сію, -єш, гл. Насѣвать, насѣять. Насіяла борошна на хліб. Насіяла василечків у зеленому саду.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Щитають: старих особе, а ягнята особе.
Пійти, -йду, -деш, гл. = піти. Пійду з села.
Римарчук, -ка, м.
1) Сынъ шорника.
2) Подмастерій у шорника.
Старогрецький, -а, -е. Древнегреческій. Старогрецька віра.
Тарас, -су, м. Фашинникъ, хворостъ для гатей. Греблі з тарасу помережили річку.
