бовкало
Бовкало, -ла, с. 1) Языкъ у колокола. 2) Глупый болтунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 78.
Том 1, ст. 78.