карабін
Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 220.
Том 2, ст. 220.