Доноша́ти, -ша́ю, -єш, гл. 1) = доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ.
Закра́пати, -паю, -єш, гл. 1) Закапать, начать капать. Потанув сніг, із стріх закрапало. 2) Закапать, накапать на что. Закрапати треба березівкою у виразку.
Підмитва, -ви, ж. Подмываніе; вода, которой подмываютъ. Миють також стіни, доки сягає підмитва.
Покресати, -шу́, -шеш, гл. Высѣкать огонь нѣкоторое время.
Пшінце, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Роспорошка, -ки, ж. Въ выраж.: у роспорошку — вразсыпную. Так вони, хлопці, так у роспорошку од нього та й повтікали. у роспорошку піти. Разсѣяться, разбѣжаться. Більше війська немає? — Немає, пане гетьмане: усі вроспорошку пішли.
Талажчаник, -ка, м. Раст. Salix viminalis L.
Тирхати, -хаю, -єш, гл. Приводить въ безпорядокъ, разбрасывать.
Тубілець, -льця, м. Туземецъ.
Шпиндель, -ля, м. Поршень.
