змогти
Змогти, зможу, -жеш, гл. 1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Не зміг одвести очей од молодої. Коли хочеш, зможеш мене очистити. 2) Одолѣть. Божевілля-кохання змогло безщасну. Два дні не спить і сон його не зможе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 167.
Том 2, ст. 167.