Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє.
Заги́бок, -бку, м. = загиб.
Загу́да, -ди, ж. Порицаніе. Яку ж загуду сім дровам зробите?
Ошадіти, -ді́ю, -єш, гл. О деревьяхъ: покрыться инеемъ, обмерзнуть.
Пердь меж., выраж. испусканіе вѣтровъ.
Понамацувати, -цую, -єш, гл. Нащупать (во множествѣ). Він хоч і сліпий, а не дуже з чим сховаєшся. Як почне манати, то скрізь усе понамацує, де що лежить.
Привчатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. привчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Пріучаться, пріучиться. Привчиться до панських звичаїв.
Сподок, -дка м., мн. ч. спідки.
1) Та часть курительной трубки, въ которую вставляется чубукъ.
2) Маленькая тарелочка.
3) спідки закладати в хижі. При закладкѣ хаты класть въ углы различныя вещи: зелье, стекло, соль, деньги.
Челядинець, -нця, м. = челядник. Твій челядинець великого стоїть: він уміє Богу молиться і мене навчив.
Чуріти, -рю, -риш, гл. = дзюрити. Чуріло на оструб.
