Гетьманство, -ва, с.
1) Гетманство; достоинство, санъ, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли.
2) Страна и народъ подъ властью гетмана. У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жим два брати.
Закорю́чити, -чу, -чиш, гл. Загнуть крючкомъ. Банькатий, з закорюченим носом.
Зако́т, -ту, м. Отворотъ. Чоботи з червоним закотом. 94. Одягання з закотами, а коміра нема.
Инбирець, -рцю, м. Ум. отъ инби́рь.
Картопління, -ня, с. Картофельные стебли.
Ниций, -а, -е. Подлый, низкій, пошлый. Як ница собака, знишку рве. Дітки мої! — каже тоненьким ницим голоском. Чортяці ницу душу продаєш.
Пруток, -тка, м. Ножка листа, плода.
Риштуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = рихтуватися. Треба мерщій риштуватись та в похід рушати.
Смердак, -ка, м. = скорух.
Табун, -на, м.
1) Табунъ. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить?
2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Оселедці ходять табунами. Табун горобців і табун мишей. Ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець.
