погінь
Погінь, -го́ні, ж. = погонь. А я у погінь за ним, та й догнав. Не дрімай, козаче, не дрімай зо мною, сам же ти знаєш, погінь за тобою. Ум. погонечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 231.
Том 3, ст. 231.