чепілик
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 452.
Том 4, ст. 452.