голосниця
Голосниця, -ці, ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю.... з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. 2) Вертикально стоящее бревно въ куполѣ гуцульской церкви.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 305.
Том 1, ст. 305.