головництво
Головництво, -ва, с. Уголовное преступленіе, уголовщина, убійство. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 303.
Том 1, ст. 303.